Вважається що с. Чмирівка почало розбудовуватися у 1810 році. Першим його мешканцем був Іван Чмирь, який прибув на ці землі зі своєю сім’єю із села Підгорівка Старобільського району. Чмирі – український козацький рід відомий більше 350-ти років. Чмир – прізвище розповсюджене серед козаків, в т.ч. запорозьких. Прізвище походить від слова «чимир», що в перекладі з тюрських мов означає «дужий», «коренастий», «плотний». Він мав сім’ю – двох синів та двох дочок. Сім’я займалась землеробством. Сам же голова сім’ї був чоловіком досвідченим, до того ж грамотним – читав священні книги, а ще він грав на гуслях, переповідаючи билини та цим заробляв немало грошей. Коли поселення розрослося, а Іван Чмирь був поважною людиною то на його честь і назвали поселення – Чмирівкою. Але що до дати заснування Чмирівки є сумніви, тому що зустрічаються історичні дані про те, що коли в 1797 році Катерина ІІ вирішила перетворити Старобільськ на повітове місто, а для цього потрібно було щоб місто нараховувало 5 тис. населення. Насправді ж було тільки 2 тисячі. Тоді місцеві чиновники пішли на таку хитрість – приписали у склад Старобільська мешканців окрісних сіл – Заєрка, Чмирівки, Бутового та Піщаного. Повітове місто Старобільськ славилося своїми ярмарками, які проводилися чотири рази на рік та продовжувалися по 4-5 днів. Під час цих ярмарків на старобільщину приїздило до 20 тис. осіб торгувати та купувати товар з Ростовської, Білгородської обл., Сватового, Біловодського, Станиці Луганської навіть з Москви. Мешканці Чмирівки теж заробляли на цих ярмарках продаючи приїжджим їжу, сіно для коней та беручи на постій. Так і осідали люди в Чмирівці так як місце це було живописним, близьким до міста де завжди можна було продати свій товар. Ця близькість до міста і сьогодні є плюсом для Чмирівки. Не виїжджають з села люди, а навпаки прибувають з окрісних сіл та районів. Тому і молоді та дітей тут багато.
В історичних довідках є відомості, що Чмирівка була немалим поселенням. В ньому нараховувалось 5004 чоловік населення.
В 60-ті роки значно змінилося село. Село і господарство повністю електрифікується, а в 80-ті роки повністю газифікується. В 1967 році побудовано сільський будинок культури, в 1970 році дитячий садок на 80 місць та 1989 році нова школа розрахована на 350 учнів.
На сьогоднішній день на території ради функціонують: Чмирівський НВК «Школа-гімназія», дитячий садок «Топольок», сільський будинок культури, відділення зв’язку, Дитячий оздоровчий табір (ДОТ) санаторного типу «Сосновий», Дитячий оздоровчий табір «Чайка», Дитячий оздоровчий табір «Енергетик», Дитячий оздоровчий табір «Ялинка», 2 бари, 14 магазинів, шиномонтажна майстерня, ТОВ «Старобільске управління механізації», Філія «Луганська дорожня експлуатаційна дільниця»,Старобільський РВУ ОКП «Компанія «Луганськвода», Філія «Старобільська ДЕД» ДП «Луганський ОАД», СХП «Селекція племресурси», ДП «Старобільське ЛМГ» (Старобільське лісомисливське господарство).
Жителі села впевнені, що Чмирівку в свій час відвідав «великий комбінатор»- Остап Бендер. «В половине двенадцатого с северо-запада,со стороны деревни Чмаровка, в Старгород вошел молодой человек лет двадцати восьми» – читаємо ми у Ільфа і Петрова. І насправді в музеї м. Старобільськ є документи, що свідчать про перебування на Старобільщини цих письменників.
